Новачки в розробці продукту часто плутаються з вибором способу підключення. У яких конкретних випадках дисплейний модуль потребує використання I2C (Inter-Integrated Circuit) для зв’язку?
У порівнянні з паралельним інтерфейсом підключення I2C просте, не вимагає великої кількості сигнальних ліній, його легко з’єднувати та спаювати. I2C — це послідовний протокол зв’язку, який дозволяє кільком пристроям обмінюватися даними через дві лінії (лінія даних SDA та лінія синхронізації SCL). Це дуже корисно для мікроконтролерів з обмеженою кількістю контактів (наприклад, деяких однокристальних мікрокомп’ютерів або плат розробки). Якщо доступний простір для підключення обмежений, ми виберемо i2c, щоб заощадити контакти.
Якщо кілька пристроїв I2C (таких як датчики, дисплеї та інші периферійні пристрої) потрібно підключити до одного головного контролера, використання I2C можна легко розширити.
Для деяких низькошвидкісних програм I2C забезпечує відповідну швидкість зв’язку (100 кГц у стандартному режимі та до 400 кГц у швидкому режимі), щоб задовольнити потреби.
Протокол I2C дозволяє динамічно додавати та видаляти пристрої на одній шині, тому він дуже корисний, коли потрібна гнучка конфігурація обладнання. У деяких середовищах деякі модулі відображення (наприклад, OLED-дисплеї) підтримують лише інтерфейс зв’язку I2C, тому під час використання цих модулів потрібно використовувати I2C.
Коротше кажучи, модулі відображення, які використовують зв’язок I2C, зазвичай вибираються, коли є потреба оптимізувати використання контактів, підключити кілька пристроїв, спростити інтерфейси тощо. Особливі ситуації вимагають спеціального лікування. Чи розумієте ви вибір використання I2C для модулів відображення?
Щоб дізнатися більше про знання про розробку продукту, зв’яжіться з нами!
